Замок Свірж» розпочинає сезон екскурсій і запрошує відвідувачів у новий туристичний сезон

Продовжуємо відкривати Львівщину через її знакові місця — ті, що формують настрій подорожі й залишаються в пам’яті надовго. Цього разу — Свірзький замок.

16 травня культурно-мистецький центр «Замок Свірж» розпочинає сезон екскурсій і запрошує відвідувачів у новий туристичний сезон.

🗓 Графік роботи: субота та неділя, з 10:00 до 17:00 (остання екскурсія — о 16:00)
❕ Вхід — лише у складі екскурсійних груп

Вартість: 150 грн/особа; для студентів і пенсіонерів — 80 грн; діти до 12 років, військовослужбовці та особи з інвалідністю — безкоштовно

📞 Для груп понад 15 осіб діє попередня реєстрація: +380 68 027 55 35

Свірзький замок – це ренесансний замок, якого стереже грифон на фасаді. Він віддзеркалюється в тихих водах великого озера і з радістю зустрічає всіх подорожніх. Ця світла фортифікація з черепичним дахом пам’ятає і кіношні драми «Гетьмана» й «Довбуша», і низку сучасних фестивалів.

Ідеально вписаний в пейзаж між  пагорбами, озером та багатовіковими деревами — він наче з картини. Цю пам’ятку архітектури національного значення заклали власники міста Свірж, Андрій і Мартин Свірзькі як суто оборонну муровану споруду наприкінці XV століття. Через 200 років, коли власником замку став граф Олександр Цетнер – чоловік, що все життя провів зі зброєю у руці, він видав розпорядження перебудувати колись виключно оборонну споруду в комфортабельний житловий комплекс. Проєкт і керівництво перебудовою здійснював відомий військовий інженер і будівничий Павло Ґродзіцький. В переліку замкового майна за 1674 рік згадується  величезна кількість зброї, карет, ридванів, вишуканих меблів, творів мистецтва і це все після руйнувань завданих татарами, військовими діями часів Хмельниччини і турками.

Замок неодноразово страждав під час воєн і від частої зміни власників, які перебудовували його на власний смак і додавали різні елементи. Хто з них розмістив на фасаді однієї з веж грифона достеменно не відомо. Ймовірно, це був Ігнацій Цетнер — белзький воєвода, який з герба тисячолітнього міста «привіз» це міфічне створіння сюди. Так чи інакше, грифон є одним із символів твердині, оберігає вхід на замкове подвір’я, у якому можна побачити невеликий квітник, скромну балюстраду, ренесансовий декор порталів; у кімнатах збережений камін, фрагменти давніх орнаментів. У другому, господарському дворі, до якого можна потрапити через невеликий прохід, збереглися, окрім кімнат прислуги і службових приміщень, криниця і бійниці.

Важлива постать в історії цього замку граф Роберт Лямезан де Салінс — відомий військовий діяч Австро-Угорської імперії, який отримав його у 1907 році як посаг дружини Ірени Волянської. Він опікувався відновленням комплексу як до Першої світової війни, так і після, коли його нещадно спалили росіяни під час захоплення Галичини.  Незважаючи на те, що у 1920-х роках він робив блискучу військову кар’єру, йому вистачило ресурсів перетворити замок у дуже мальовничу локацію. Коли вийшов на пенсію, то осів тут і вирощував виноградних равликів, розводив породистих коней, збудував тенісні корти і дбав про стародавній сад до смерті у 1930 році.

Після Другої світової війни у замку були колгоспні склади, школа трактористів. У 1970-ті його віддали Спілці архітекторів — тоді була проведена часткова реставрація. Після цього довгих 13 років замок стояв пусткою. Його нове життя розпочалося у зв’язку із зйомками кількох фільмів, найвидніший з яких «Гетьман» (2014), де замок став резиденцією Богдана Хмельницького.

Після цього Національна спілка архітекторів України вирішила створити громадську організацію «Культурний центр «Замок Свірж», яка опікується замком і займається організацією різних подій, як-от: постановка опери «Алкід» у межах фестивалю LvivMozArt, фестивалю архітектури та мистецтв «ВЕЖА» та ін.

Знаковими для замку стали зйомки фільму «Довбуш», де він «зіграв роль» резиденції княгині Яблоновської та став місцем фінальної битви Олекси Довбуша та полковника Пшелуського. Це додало неабиякої популярності фортеці. 

В наш час це – туристична дестинація, місце романтичних освідчень, смачних дегустацій локальної продукції,  цікавих фестивалів. 

Фото — Руслан Литвин